Поняття корупції та корупційне правопорушення
Україна визнає корупцію однією з головних
загроз національній безпеці.
Починаючи з 1991 року державні інституції України приймали низьку
нормативно-правових актів щодо боротьби з корупцією. Обравши курс розвитку на євроінтеграцію
Україна приєдналася до міжнародного антикорупційного руху, ратифікувавши низку
міжнародно-правових документів і розробивши на їхній основі національне антикорупційне
законодавство. Так, Верховною Радою у 1995[1], 2009[2], 2014[3] роках
приймалися профільні закони, які направлені на боротьбу з корупцією.
З 26.04.2015 введено в дію Закон України
«Про запобігання корупції» (далі – Закон), який став інструментом імплементації
в національне законодавство положень статті 6 Конвенції ООН проти корупції щодо
забезпечення створення та функціонування органу з питань антикорупційної
політики.
З метою удосконалення правових та
організаційних засад запобігання й протидії корупції перш за все необхідно
чітко визначити термін – «корупція». Як правило при формуванні поняття
застосовують або так званий «доктринальний підхід» – ґрунтується на
дослідженнях учених і фахівців у певній галузі, або офіційний – базується на
нормативних актах, міжнародних документах та інших джерелах, які мають юридичну
силу. Однак, не всі міжнародні нормативні джерела, які присвячені проблемі
корупції, містять чітко визначення поняття «корупції».
Беручи до уваги національне законодавство
корупцією визнається використання особою, зазначеною у частині першій статті 3
цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей
з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції
такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи
надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього
Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю
особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи
пов’язаних з ними можливостей.
Корупційним правопорушенням це умисне
діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій
статті 3 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну,
цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
Законом визначені суб’єкти на яких
поширюється дія закону, до яких зокрема відносяться особи, які для цілей цього
Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або
місцевого самоврядування: посадові особи юридичних осіб публічного права, які
не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.
Згідно зі статтею 81 Цивільного кодексу:
юридичною особою публічного права визнається юридична особа, яка створюється
розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади
Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Не беручи до уваги колізії норм і
відсутність визначення поняття «посадова особа юридичної особи публічного
права» в антикорупційному законодавстві, а користуючись роз’ясненнями щодо
застосування окремих положень Закону стосовно заходів фінансового контролю
(далі — Роз’яснення), затверджених рішенням Національного агентства з питань
запобігання корупції (далі — НАЗК) від 11 серпня 2016 року № 3, доходимо до
висновку, що:
-
Державний університет «Одеська політехніка» (далі Університет) є юридичною
особою публічного права;
-
На посадових осіб Університету розповсюджуються обов’язки, що визначені
Законом;
-
Університет у своєї діяльності зобов’язаний враховувати та застосовувати
антикорупційне законодавство.
Види корупції:
- Хабарництво: отримання особою в
будь-якому вигляді винагороди (хабара) за виконання чи невиконання в інтересах
того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з
використанням наданої їй влади чи
службового становища;
- Розкрадання: умисне незаконне обернення певним способом
чужого майна на свою користь або користь інших осіб із корисливих мотивів з
використанням посадового становища;
- Шахрайство: поведінка, націлена на обман
або введення в оману приватної або юридичної особи з метою особистої вигоди або
вигоди третьої сторони;
- Вимагання: примушування приватної або
юридичної особи сплатити гроші або надати інші цінності в обмін на певні дії
або бездіяльність;
- Зловживання: зловживання владою або посадовим становищем,
перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що
вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або
інтересів інших осіб;
- Кумівство: перевага у наданні грошових
коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів
наближеним особам, родичам, ін.
- Інше: використання інформації, одержаної
під час виконання посадових обов’язків, у корисливих чи інших особистих
інтересах, необґрунтована відмова у наданні відповідної інформації, несвоєчасне
її надання, надання недостовірної чи неповної службової інформації;
неправомірне втручання з використанням посадового становища у діяльність інших
державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконанню ними своїх
повноважень чи домагання прийняття неправомірного рішення.
Корупційні діяння можуть бути вчинені
також в інших формах, у тому числі в таких, що потребують додаткового
визначення законодавством.
Ознаками корупційних діянь є:
- безпосереднє заподіяння шкоди авторитету
чи іншим охоронюваним законом інтересам держави;
- наявність у особи умислу на вчинення дій
(бездіяльність), які об’єктивно завдають шкоду охоронюваним законом інтересам
держави;
- використання особою свого становища
всупереч інтересам держави;
- корислива мета або інша зацікавленість
особи;
- незаконне одержання особою благ (матеріальних
та нематеріальних), послуг, переваг.
За вчинення корупційних правопорушень
особи, зазначені вище, притягаються до кримінальної, адміністративної,
цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом
порядку.
Відомості про осіб, яких
притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у
триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили,
притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного
стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні
правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.